В той день, коли я вибралась відфотографувати і протестити матеріал для посту, була така ж холодна і сира погода. Ми вже були на низькому старті в очікуванні снігу і парасольки повноцінно переїхали на ПМП в сумки. Особливого задоволення від прогулянки під дощем, серед таких же мокрих і злих пішоходів уже немає. Тому настав відповідний момент для списку затишних двориків і куточків, де можна спокійно насолоджуватися атмосферою міста, створювати свої особливі моменти і, якщо пощастить, ще й зігрітися гарячим чаєм з імбирем чи солодкою випічкою.

Донедавна я була свято переконана, що основні закутки і дворики з кафе в центрі міста знає кожна собака і, тим паче, кожен турист… уже мовчу про тих, хто регулярно навідується до Львова і вже себе туристом не вважає. Але дзуськи!

У Львові важко вигадати велосипед і написати про щось невідоме і незатерте до дірок. І все одно, кожного разу, вивчаючи якісь маршрути чи читаючи про топ-10 чогось там чисто львівського, є відчуття, що я це побачу і відчую по своєму. Отже, по черзі мій список затишних, цікавих, смачних і дуже львівських місць.

Дворик Бернардинського монастиря


Реклама “Львівського” пива чи зйомки “Трьох мушкетерів”, це все про це подвір’я. З усіх двориків і подвір’їв міста, цей є найпрохіднішим. Зайти можна з площі Соборної через ворота біля церкви Андрія, чи з боку площі Митної через ворота в мурі.

Монастир бернардинів довгий час був зовнішнім форпостом системи укріплень Львова. Виконувати цю оборонну функцію йому дозволяли власні системи укріплень і, в разі потреби, він захищав фланговим вогнем східні кордони міста. У цій системі міських фортифікацій, до якої він входив, був розташований між Галицькою брамою та Королівським бастіоном. На сьогоднішній час збереглася тільки східна стіна укріплень та Глинянська вежа — з боку площі Митної. У 1618 році у вежі пробили ворота, але з огляду на безпеку міста їх заклали у 1620 р. Відновили прохід тільки у XX столітті.

Найцікавіше місце – це безперечно криниця на території подвір’я.

Тепер трохи нецікавої і сухої історії про неї.
Криниця споруджена 1620 року і розташована праворуч від головного входу у костел, чи на південь від споруди загалом, у глибині подвір’я. З цією криницею пов’язано декілька легенд та переказів.

Згідно з однією з легенд 1648 року, під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького, група українців змовилася відкрити гетьманові ворота міста. Про це дізналися монахи. Змовників запросили на обід до монастиря. Під час застілля їх по одному почали викликати у двір. Там підводили до криниці і пропонували зазирнути у неї. Коли людина нахилялася, її били сокирою по голові і кидали в криницю (пізніше розповідали, що вона була завалена трупами до самого верху). У тих, хто ще сидів за столом, закралася підозра. Вони вийшли у двір і стали свідками жахливої розправи. Виходу не було, довелося рятуватися втечею — через міські стіни до табору козаків. Загалом легенда є досить сумнівною, особливо враховуючи те, що криниця вважалася священною.

В цьому дворику вуличні музиканти є абсолютно типовим явищем. Частіше там грають кавери прості студенти, але в той день нам неймовірно пощастило зустріти двох музикантів з волинкою і чимось схожим на гітару. Звучала мелодія з Діснеївського мультика “Відважна”, потім мотив з “Хороброго серця”. Туристи дрібними групками обходили музикантів і зупинялися вже перед колодязем, а ми слухали і роздивлялися старенькі балкончики з вицвілими м’якими кріслами на них. В той момент здавалося, що от-от вийдуть двоє чоловіків в спортивках і зручних розтоптаних домашніх тапках щоб пограти в карти. Одне з небагатьох подвір’їв, де ще досі вивішують білизну просто на нитках біля під’їзду. Від цього віє затишком і легкістю, адже нікому нема справи до архітектурних пам’яток і туристів, якщо мова йде про суху білизну.


Італійський дворик

Напевно, жодна поїздка до Львова, котра відбувається вперше, не обходиться без відвідування цього дворика. Туди затишно і зручно навідуватися цілий рік, і розташування в самому центрі центру міста робить його топовим місцем паломництва туристів. З розповідей, це місце з паскудною кавою і дорогими десертами. Але за атмосферою і душевністю сюди точно варто заглянути.

У подвір’ї можна побачити прангер — ганебний стовп. Уже в 1425 році у центрі міста на площі Ринок стояв такий стовп, спочатку він був дерев’яним,а згодом кам’яним. Він відтворює фігури львівського “пана малодоброго”, тобто ката та богині правосуддя Феміди, що стоїть до нього із зав’язаними очима. У одній руці богині були терези, у іншій — меч. Стовп постраждав при падінні вежі ратуші в 1826 році. До нижньої частини стовпа були прикріплені залізні кільця. На кілька днів до них приковували, «виставляючи на ганьбу», дрібних злодіїв, п’яниць, хуліганів. Тут же виконувалися і смертні вироки. Для цього біля стовпа споруджували тимчасовий поміст і ешафот. Цікаво, що на цьому місці смертю карали тільки дворян. Так були страчені молдовські господарі (князі) Томжі і Янкула, а 16 червня 1578 року – національний герой українського і молдовського народів, один з керівників запорізького козацтва Іван Підкова. Львівський стовп ганьби знаходиться тут, в Італійському дворику. Однак, кам’яний стовп ХVII століття знаходиться в напівзруйнованому стані, тому була зроблена його копія.

Величезним плюсом є ще й те, що шуму з вулиці, а це площа Ринок на хвильку, взагалі не чутно.
Палац був побудований в 1580 році. Авторами палацу стали італійські архітектори Петро з Барбони та Павло Римлянин. Італійський дворик був тихим і затишним місцем для відпочинку, розташованийм всередині палацу.
У середині XVII століття палац перейшов у власність родини польського короля Яна ІІІ Собеського, після чого він став називатись Королівською Кам’яницею. Саме тут в 1686 був підписаний «Вічний мир» між Росією і Польщею. З 1908 року палац викупило місто. І ось вже більше 100 років при ньому працює Львівський історичний музей, який має назву «Національний музей імені короля Яна ІІІ».

Влітку тут блаженна прохолода, відсутні будь які плівки, скло і ширми, які покликані захищати від холоду, вітру, сонця, інших людей поряд і, взагалі, роблять розслаблений млявий відпочинок занадто лабораторним і усамітеним. Взимку тут затишно, спокійно і відчуття ніби все навколо дрімає до весни.
І бонус любителям фото для соціальних мереж – куди не глянь – ідеальна локація і виставлене світло.

Насолодилися спокоєм і затишком кусочку Італії у Львові, виходите з воріт, повертаєте праворуч, проходите площу Ринок, і по вулиці Друкарській спускаєтесь до перехрестя з Вірменською вулицею. Тут то і знаходиться чи не найстаріший і найцікавіший вірменський квартал.

Отже, вірменський дворик.


Одна з найстаріших громад Львова, з описів, започатковує свій осередок ще в 13 столітті. Одні з найкращих купців і торгових перекладачів, вони мали можливість створити свій самобутній життєвий устрій зі всіма зручностями. В 1616 році було навіть відкрито першу вірменську друкарню.

Якщо ви шукаєте казку, то екстерєр подвір’я зіграє роль найкращого фотофону. Якщо ви колекціонуєте моменти, як магнітики з подорожей, то тут у вас назбирається ціла колекція на одному лиш метрі квадратному.
Ну і як без бонусу, один з найкращих закладів для затишного відпочинку – ресторан Mons Pius. Ресторан «Mons Pius / Пиво & М’ясо» розмістився у будівлі першого у Львові банку-ломбарду, що успішно діяв аж триста років – до 1940 р. «Mons Pius» перекладається з латинської як «Гора Благодаті».
Особливо «прославився» провізор банку канонік Ян Мардиросевич (1858-1926) – не лише своїми винаходами (автоматична парасолька, унітаз з підігрівом, бездимна піч), а й неймовірними витівками: фінансові махінації, позики на азартні ігри та жінок, спекуляції нафтовими акціями спричинили найбільший в історії церковного банку скандал, за що він і був арештований. Тепер символічна надгробна плита Яна Мардиросевича лежить при вході в «Mons Pius» – вважається, що чим швидше ми стопчемо її, тим швидше душа його здобуде спокій.

І “вишенька на тортику” :
Арт-галерея «Щось цікаве» за адресою площа Ринок, 13
Двір загублених іграшок за адресою Князя Лева, 3
Двір-музей СРСР за адресою вул. Князя Лева, 2
Копальня кави – Кам’яниця за адресою пл. Ринок, 10
Подвір’я Природничого музею за адресою Театральна, 18.

На носі різдвяні канікули, тому берем ручку смартфон і складаєм маршрути.